Щодо домашнього насильства
Домашнє насильство (Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству») - це діяння (дії або бездіяльність), що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання, між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення зазначених діянь у таких формах насильства:
фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
сексуальне насильство – включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Торгівля людьми (Закон України «Про протидію торгівлі людьми») - це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Куди звертатись у разі домашнього насильства, гендерно зумовленого насильства та постраждалим від торгівлі людьми :
- 102 ― Національна поліція України;
- 15-47 ― урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;
- 116-123 або 0 800 500 335 ― «Ла Страда»;
- 772 або 0 800 500 225 ― Національна дитяча гаряча лінія;
- денні центри UNFPA;
- @police_helpbot ― чат-бот у Telegram від МВС;
- мобільні бригади Міністерства соціальної політики в регіонах;
- 0661235581 - мобільна бригада соціально – психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі створена на базі комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області;
- фахівці із соціальної роботи комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, які здійснюють прийом в приміщеннях колишніх сільських рад в кожному старостинському окрузі.
