«Крізь лють — до Світла»: У Суботцівській громаді вшанували стійкість та пам’ять українського народу.
24 лютого 2026 року. Чотири роки, що вкарбувалися в нашу пам’ять не цифрами, а шрамами й водночас неймовірною силою. У стінах Краєзнавчого музею історії сіл Суботцівської сільської ради відбувся захід-реквієм «Крізь лють — до Світла» — подія, що стала молитвою, сповіддю та обітницею вірності рідній землі.
Захід розпочався з духовного єднання. Священник парафії Святого Володимира Великого (с. Володимирівка) отець Іван Проць та священник парафії Покров Пресвятої Богородиці (с. Суботці) отець Михайло піднесли спільну молитву «Отче наш». У кожному слові звучало благання за мир та захист для наших воїнів.
Хвилина мовчання... Це були секунди найважчої тиші, коли з екрана на нас дивилися очі наших земляків — Героїв, які стали небом над нашими селами. Вони не вмимирають, доки ми пам’ятаємо ціну кожного нашого ранку.
Центральною частиною події стали виступи людей, які є уособленням сучасної української сили:
воїна - Героя Романа Ященка із с. Суботці - воїна легендарної 80-ї ОДШБр, який розповів про бойовий шлях від Лимана до Кліщіївки та про те, що саме підтримка родини та віра побратимів давали сили стояти до кінця;
Олени Бацій, яка переїхала з Харківщини та знайшла прихисток у Суботцях, поділилася історією віднайдення нового дому та своєю місією у збереженні історії в місцевому краєзнавчому музеї;
Оксани Іванюк, волонтерки громади, яка розповіла про щоденну працю «тилового фронту» та невичерпне джерело енергії, яким є вдячність наших бійців.
Кожна нота у виконанні Володимира Повалія, Рузани Василюк та Олени Конкіної (Богданівська ДМШ) відгукувалася болем і гордістю. А коли звучали рядки Гліба Бабіча у виконанні Юлії Турчиної, здавалося, що повітря навколо наелектризоване — настільки гострою була правда про ціну нашої свободи та боротьбу з байдужістю.
Надзвичайно зворушливою стала акція «Лист у лютий». Кожен присутній вплів у маскувальну сітку стрічку зі своїм найщирішим побажанням. Ця сітка в одну мить перетворилася на «полотно надій» — символ того, що ми всі пов’язані однією долею, одним болем і однією Перемогою.
- «Ворог хотів занурити нас у темряву, але він забув, що ми самі — і є світло», — зазначила ведуча заходу Олена Жека.
Патріотичний захід «Крізь лють — до Світла» ще раз довів: наша громада — це єдиний організм, де біль кожного відчувається як власний, а віра в Збройні Сили України є непохитним фундаментом нашого завтра.
Слава Україні! Героям Слава!
